<![CDATA[Платформа “Комуни”]]>Ми – комуністи: ми боремося за нове самокероване суспільство, що базується на колективному володінні засобами виробництва та розповсюдження та економіки, що організована не для виробництва на потреби ринку, але для добробуту людства та гармонійно з нашим природним середовищем. Комунізм скасує систему найманої праці так що наша спроможність до роботи більше не буде товаром, що продається наймачу; це буде справді безкласове суспільство; не буде ніякої держава, у цих самокерованих працівників не буде ніяких менеджерів або начальників .

Ми – інтернаціоналісти: ми прагнемо до найбільшого можливого співробітництва з комуністами у інших країнах; ми будуємо солідарність з робітничими рухами всього світу; ми проти будь-яких кордонів та перешкоджанню іміграції; та ми безумовно підтримуємо право націй на самовизначення.

Ми знаємо, що комунізм може бути побудований тільки знизу, через самоорганізацію працівників. Ця концепція комунізму не має нічого спільного з підробним “соціалізмом” сталіністського державного планування у колишньому СРСР, потогінними виробництвами Китаю, та соціал-демократичним “гуманним” капіталізмом . Ніяка нація в світі сьогодні не є комуністичною, ніде економіки наразі не управляється працівниками. Зазначені вище моделі “соціалізму” довели свою повну нежиттєздатність, підтримуючи, а у багатьох випадках і підсилюючи відсутність самовизначення робітничого класу. Немає ніякого особливого зв’язку між соціалізмом та націоналізацією з боку держави, яка просто заміняє одну групу менеджерів іншою; разом з цим у сьогоднішній повсякденній боротьбі ми пропонуємо боротьбу за введення робочого контролю „тут і зараз” як підготовчий крок до реального робочого самоуправління та колективної власності.

Ми є найбільш стійкими прибічниками соціального визволення у всіх його формах. Ми боремось проти статевих репресій, сексизму та гомофобії та виступаємо за сексуальне визволення; ми стоїмо в авангарді антирасистської та антифашистської боротьби; ми проти будь-яких обмежень свободи слова та вільного культурного вираження. Ця боротьба не є якимось додатком до боротьби робітничого класу, але є основою боротьби за демократію та свободу людства.

Ми знаємо, що для робітничого класу неможливо боротися за побудову комуністичного суспільства, якщо він не може контролювати свої власні організації: ми підтримуємо рухи рядових працівників проти бюрократів, які панують в профспілках та лівих партіях; ми за відкритість та демократію у робітничому русі.

Ми не маємо богів, навіть революційних. Ми відхиляємо практику використання робіт того чи іншого соціаліста минулих років як „священних текстів”, які, неначе євангелія, можуть “відкривати істину”. “Традиції”, до яких апелюють традиційні ліві групи, є універсально аісторичними та анахронічними, та використовуються заради створення історичної легітимізації, а не критичного вивчення та отримання уроків з минулого.

Ми вважаємо, що поразки робітничого руху за останні три десятиріччі; занепад лівих та абсолютна бідність їх ідей та гасел; їх розрив з класовою політикою; та сектантство груп, що конкурують за перевагу їхньої власної кампанії та так званих проектів об’єднання; є свідченнями потреби в докорінному переосмисленню лівого проекту перебудові робітничого руху.

]]>